Abstract
<jats:p>Стаття присвячена розв’язанню однієї з найбільш складних і водночас недостатньо концептуалізованих проблем сучасного кримінального процесу – суперечності між норма-тивною регламентацією судової експертизи та необхідністю забезпечення методологічної автономії експерта. Традиційне сприйняття експертизи як жорстко формалізованої проце-суальної дії не повною мірою відповідає її пізнавальній природі, оскільки в межах експертного дослідження вирішальне значення мають не лише процесуальні приписи, а й самостійний вибір наукових методів, логіка дослідження, здатність експерта до професійного моделю-вання та належне використання спеціальних знань. Унаслідок цього особливої актуальності набуває переосмислення механізму судової експертизи – від моменту встановлення її фак-тичних і правових підстав до оцінки висновку експерта в системі доказування. У статті встановлено, що фактичною підставою призначення судової експертизи є не формальне посилання на норму закону саме по собі, а наявність реального інформацій-но-пізнавального дефіциту, який не може бути подоланий без залучення спеціальних знань. Обґрунтовано, що правова підстава експертизи не має самодостатнього характеру і по-винна оцінюватися в тісному зв’язку з фактичною необхідністю застосування спеціальних знань у конкретному кримінальному провадженні. На цій основі доведено, що призначення експертизи є виправданим лише тоді, коли відповідні обставини не можуть бути належно встановлені за допомогою загальнопроцесуальних засобів доказування або загальнодоступ-них знань, якими володіють слідчий, прокурор чи суд. Особливу увагу приділено виконавчій фазі експертного дослідження, у межах якої розкрито зміст методологічної дискреції експерта. Доведено, що експерт у межах поставлених перед ним завдань має право самостійно обирати методи, засоби та прийоми дослідження, зокре-ма використовувати ситуаційне моделювання як форму наукового відтворення механізму події за наданими вихідними даними. Обґрунтовано, що така методологічна автономія не супере-чить кримінальному процесуальному закону, якщо вона реалізується в межах предмета експер-тизи, не підміняє процесуальні функції сторін і не виходить за межі спеціальних знань експерта. Водночас підкреслено, що автономія експерта не означає абсолютної недоторканності його висновку від зовнішньої оцінки, а, навпаки, передбачає можливість перевірки його наукової об-ґрунтованості, логічної послідовності та методичної коректності судом у межах оцінки доказів. Установлено, що такі обставини, як порушення строків проведення експертизи, залу-чення спеціалістів без окремого рішення слідчого, відсутність учасників провадження під час проведення дослідження або окремі відступи від відомчих процедур самі по собі не можуть автоматично зумовлювати недопустимість висновку експерта. Вирішального значення набуває не формальний факт процесуального відхилення, а те, чи вплинуло воно на право-суб’єктність експерта, достовірність об’єкта дослідження, наукову надійність застосова-них методів та перевірюваність отриманих результатів. Такий підхід дозволяє відійти від надмірного формалізму у сприйнятті судової експертизи та зосередити увагу на її реальній пізнавальній цінності в механізмі доказування. Доведено, що судова експертиза є автономним інтелектуальним інструментом кримі-нального процесуального пізнання, а її місце у структурі доказування визначається не лише належністю до процесуальної форми, а й здатністю забезпечити науково вивірене, мето-дично коректне та логічно обґрунтоване знання про обставини кримінального правопору-шення. У зв’язку з цим обґрунтовується необхідність переходу від переважно формального контролю за дотриманням процедури призначення та проведення експертизи до змістовної перевірки наукової прийнятності застосованих методів, переконливості висновку та його відповідності стандартам справедливого судового розгляду. Саме такий підхід забезпе-чує узгодження кримінального процесуального порядку з природою експертного пізнання та створює належні передумови для ухвалення справедливого, обґрунтованого й науково верифікованого судового рішення.</jats:p>