Abstract
<jats:p>Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та емпірична оцінка рівня розвитку інноваційної інфраструктури національної економіки в умовах цифровізації управління соціально-економічними системами. У дослідженні уточнено суть інноваційної інфраструктури як цифрово орієнтованої екосистеми, розроблено інтегровану модель її розвитку на основі моделі потрійної спіралі з урахуванням цифрової складової. Запропоновано авторський зважений інтегральний індекс розвитку інноваційної інфраструктури в умовах цифровізації (Weighted index ІІD), який ураховує різну значущість восьми ключових показників. Емпіричне дослідження проведене на основі порівняльного аналізу України з шістьма країнами (Норвегією, Естонією, Польщею, Словаччиною, Румунією та Молдовою). Основні результати дослідження показали, що Україна посідає 6-те місце поміж семи досліджуваних країн за рівнем розвитку інноваційної інфраструктури зі значенням індексу 26,44 (при 169,26 у Норвегії та 147,34 в Естонії). Найбільш критичними слабкими місцями є надзвичайно низькі бізнесові витрати на НДДКР, слабка мережева співпраця інноваційно активних малого й середнього бізнесу, низька інтенсивність публічно-приватної взаємодії та недостатній рівень використання хмарних технологій підприємствами. Водночас відносною конкурентною перевагою України є порівняно вищий рівень венчурного капіталу. Отримані результати підтверджують, що в умовах цифровізації ефективність інноваційної інфраструктури визначається не стільки наявністю окремих об’єктів, скільки синергією між цифровою основою, фінансово-ресурсним забезпеченням і мережевою взаємодією учасників потрійної спіралі. Виявлені суттєві диспропорції свідчать про необхідність комплексної державної політики, спрямованої на активізацію бізнес-R&D, розвиток цифрової інфраструктури та стимулювання публічно-приватної співпраці.</jats:p>