Abstract
<jats:p>Глобальний цифровий фінансовий трансформаційний перехід доцільно інтерпретувати не як лінійне продовження процесів технологічної модернізації фінансового посередництва, а як якісно новий етап еволюції системи економічних відносин. У його межах фінансова послуга інституціоналізується в повсякденних практиках економічних агентів і набуває статусу невід’ємного компонента їхньої соціально-економічної взаємодії. Водночас попри значний потенціал цифрових фінансових технологій щодо зростання ефективності фінансової системи, притаманні їм внутрішня суперечливість і складна конфігурація взаємодії з ринковими інститутами та суб’єктами свідчать про актуалізацію перетворювального соціоінституційного впливу цифрових фінансів і формування нової моделі господарювання. Остання характеризується поєднанням інноваційної динаміки зі зростанням структурних і поведінкових ризиків і зумовлює необхідність концептуального переосмислення її економічних і соціальних наслідків.Метою роботи є обґрунтування зміни статусу фінансових установ за цифрового переходу та характеристика їхнього відокремленого положення щодо наявної інституційної системи, що засвідчує зародження нової неринкової моделі економічних відносин, заснованої на автономності цифрових екосистем, алгоритмічному домінуванні та цифровій владі.Результати дослідження засвідчили, що рівень інституційної зрілості середовища не є вирішальним детермінантом розвитку цифрових фінансів, оскільки вони можуть ефективно функціонувати й у межах юрисдикцій із усталеною регуляторною архітектурою, і в умовах її інституційної неповноти за умови наявності споживчого попиту на відповідні фінансові послуги, який, своєю чергою, значною мірою формується під впливом і контролем самих цифрових фінансових установ. У роботі показано, що автономний характер цифрових фінансів доводить їхню особливу природу як специфічного джерела економічної влади, виявляє зміни їхнього інституційного статусу й функціональної ролі від інструментальної та ринково-опосередкованої до перетворювальної та неринкової за своїми основними характеристиками. Синтез автономності, самодостатності цифрових фінансів та їхні специфічної ролі в конструюванні суб’єктної поведінки та соціального характеру зумовлюють потребу переосмислення філософії регулювання цифрового фінансового переходу. Її визначальними складовими мають бути: використання екосистемного підходу в регулюванні; формування уявлення про фінансову послугу як органічно інтегровану в економічне та соціальне буття, а не як зовнішній інструмент; визнання модеративного впливу цифрових фінансових інституцій на суб’єктну поведінку, контроль за цифровою залежністю споживачів, зміни нагляду.</jats:p>