Abstract
<jats:p>Узагальнено відомості щодо історії монастирської церкви Св. Катерини, яка у 1741—1929 рр. діяла на Київському Подолі, та розглянуто динаміку змін у забудові її садиби у XVIII—XX ст. На сьогодні пам’ятка археології — залишки храму Св. Великомучениці Катерини — знаходяться під поверхнею ґрунту в центрі Подолу. Заснування у 1738 р. київською грецькою громадою (що з другої половини XVII ст. мешкала на Подолі) церкви Св. Катерини та монастиря при ній стало можливим за активного сприяння вищих церковних ієрархів Православної Церкви — київського митрополита Рафаїла Заборовського та адміністрації Синайського Преображенського (Катерининського) монастиря. Цегляну церкву Св. Катерини, певно, спроєктували та збудували місцеві архітектори та будівельники, надавши храму рис архітектури пізнього українського бароко. Ці архітектурні риси не змінювались протягом усього часу існування церкви. У 1996 р. у зв’язку з початком будівельних робіт на території колишнього Києво-Синайського Катерининського монастиря Подільська археологічна експедиція Інституту археології НАН України за угодою з Національним банком України провела у садибі колишнього Грецького монастиря Св. Катерини стаціонарні розкопки. Зокрема, було досліджено частину церковного кладовища XVIII ст. Означені будівельні роботи не охоплювали місця розташування залишків церкви Св. Катерини, тому її фундаменти досі не досліджено.</jats:p>