Abstract
<jats:p>Забезпечення якісної підготовки фахівців у закладах вищої освіти безпосередньо залежить від спроможності кафедр як базових структурних підрозділів залучати, утримувати та розвивати кваліфікований науково-педагогічний персонал. Ця проблема набуває особливої гостроти для підрозділів мистецько-педагогічного спрямування з огляду на подвійну природу професійної кваліфікації викладача-музиканта, що поєднує дослідницьку, дидактичну та виконавську складові. Мета дослідження полягає у розробленні та обґрунтуванні моделі системи формування кадрового потенціалу кафедр музично-педагогічного профілю в закладах вищої освіти (із залученням даних однієї опорної та трьох порівнюваних кафедр). Дослідження ґрунтується на порівняльному підході кейс-орієнтованого типу із залученням даних чотирьох кафедр різних університетів, що дозволило зіставити кількісні, кваліфікаційні та якісні параметри їхніх людських ресурсів. Процедуру порівняння побудовано на трьох групах критеріїв (кількісні, якісні, специфічно-мистецькі), які операціоналізовано у переліку показників. Тривимірну модель розвитку науково-педагогічних працівників доповнено четвертим, мистецько-виконавським виміром, що враховує галузеву специфіку кафедр мистецького спрямування. Основна гіпотеза полягає у тому, що подолання кадрових проблем потребує системного підходу, який інтегрує діагностичний, проєктувальний та інструментальний складники в єдину адаптивну модель. Застосовано контент-аналіз управлінських документів (звітів з наукової роботи, стратегій розвитку кафедр, результатів анкетувань здобувачів), аналіз наукометричних даних, метод синтезу та моделювання. Систематизовано дані порівняльної діагностики, які дозволяють зафіксувати: за окремих високих формальних кваліфікаційних показників опорна кафедра має структурні вразливості, зокрема значну частку сумісників та невідповідність між інтенсивністю міжнародної мобільності та її інституційною віддачею. Описано взаємопов’язаний характер кадрових обмежень, що утворюють замкнене коло. Запропоновано вісім управлінських рекомендацій щодо зміцнення кадрового потенціалу кафедри. Запропоновано шестикомпонентну модель із триетапною дорожньою картою реалізації та конкретними інструментами впровадження. Теоретичне значення полягає у розширенні тривимірної моделі розвитку науково-педагогічних працівників мистецько-виконавським виміром та обґрунтуванні системи критеріїв оцінювання із урахуванням галузевої специфіки. Практичне значення визначається придатністю розроблених інструментів для безпосереднього використання в управлінській діяльності завідувачів кафедр закладів вищої освіти. Наукова новизна полягає у розробленні адаптивної моделі, що на рівні окремого академічного підрозділу інтегрує діагностичний, проєктувальний та інструментальний складники розвитку кадрового потенціалу з урахуванням галузевої специфіки мистецької педагогіки. Обмеженість вибірки чотирма кафедрами зумовлює необхідність подальшої апробації запропонованої моделі на розширеній емпіричній базі. Перспективним напрямом є емпірична верифікація моделі через лонгітюдний моніторинг кадрових показників після впровадження рекомендацій. Тип статті – емпірична.</jats:p>