Abstract
<jats:p>У статті досліджено еволюцію сучасної української фантастичної парадигми як вагомого складника національного соціокультурного дискурсу періоду 2000–2025 років. Автор обґрунтовує тезу, що саме міфологічна світоглядна основа фантастичного твору є визначальним чинником його національної приналежності. У роботі розмежовано «технологічний імперський міф», що працює в межах імперської парадигми (часто у постмодерному чи комічному форматах), та «природний національний міф», який стає фундаментом для формування антиімперської ідентичності. Шляхом комплексного аналізу українського книжкового ринку виявлено системні закономірності постколоніальної маргіналізації та видавничої дискримінації. Статистичні дані щодо діяльності майже 200 видавництв свідчать, що лише 14% із них виявляють сталий інтерес до розвитку оригінальної української фантастики, тоді як значна частина ринку до 2022 року залишалася залежною від російських перекладів та світоглядних кодів. У статті проаналізовано творчий шлях понад 600 авторів, розподілених за хронологічними хвилями: до 2004 р., 2005–2009 рр., 2010–2013 рр. та період після 2014 року. Особливу увагу приділено трансформації авторських стратегій під впливом доленосних історичних подій: Помаранчевої революції, Революції Гідності та повномасштабного вторгнення РФ 2022 року. Результати дослідження вказують на рішучий зсув від постмодерної стилістичної мімікрії до національної світоглядної матриці, що характеризується психологічною складністю, етичною глибиною та актуалізацією міфопоетичних структур. Зроблено висновок, що сучасна українська фантастика постає потужним інструментом культурної деколонізації, здатним долати ідеологічну детермінованість і вибудовувати унікальний літературний простір, що ретранслює стійкість та ідентичність українського народу.</jats:p>