Abstract
<jats:p>Стаття присвячена проблемі теоретичної та практичної контекстуалізації семантичних стратегій перекладу Е. Честермана в українську транслятологічну традицію. Результати нашого дослідження демонструють, що, незважаючи на деякі термінологічні неточності та окремі незначні ієрархічні невідповідності, розроблена дослідником класифікація загалом органічно вплітається в канву вітчизняної науки і наразі становить найповніший поділ лексико-семантичних прийомів перекладу. В оригінальній класифікації налічувалося десять семантичних стратегій перекладу: синонімія, антонімія, гіпонімія, конверсиви, зміна рівня абстрагування значення, перерозподіл значення, зміна засобів виразності, перифраза, зміна тропів та інші семантичні зміни. Наш критичний аналіз показав, що з метою теоретичного вдосконалення запропонованої класифікації всі лексико-семантичні прийоми перекладу (саме цей термін постає найточнішим вітчизняним відповідником поняття семантичних стратегій перекладу Е. Честермана) рекомендується поділяти на дев’ять типів: синонімічну заміну, антонімічну компенсацію (яка процесуально включає антонімічну заміну та антонімічну нейтралізацію і представлена чотирма моделями одинарної / множинної негативації / денегативації), зміну гіперо-гіпонімічних відношень (що охоплює три моделі – гіперонімізацію, гіпонімізацію та когіпонімізацію), конверсивну заміну, зміну рівня абстрагування значення (до якої належать абстрагування та конкретизація), перерозподіл значення (що включає додавання / вилучення одиниць), зміну засобів виразності, перифразу та зміну тропів. Водночас структурного, таксономічного та дефініційного уточнення потребує поняття перерозподілу значення у зв’язку з можливістю його часткового перетину з іншими лексико-семантичними прийомами.</jats:p>