Abstract
<jats:p>У статті досліджено практичні й теоретичні проблеми визначення адміністративно-правового статусу суб’єктів забезпечення цифровізації митних процедур в Україні, розкрито його поняття, зміст та структурні елементи в межах публічного адміністрування та в умовах імплементації цифрових практик митного права ЄС. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально-юридичні методи, зокрема діалектичний, системно- структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий та метод правового моделювання. Визначено, що суб’єкти забезпечення цифровізації митних процедур в межах публічного адміністрування як сукупність органів публічної влади та інших уповноважених інституцій, які в межах адміністративно-правового статусу, визначеного законодавством, здійснюють формування, реалізацію державної політики у сфері цифровізації при здійснені митних процедур шляхом прийняття нормативно-правових актів, управлінських рішень, координації міжвідомчої взаємодії та здійснення заходів контролю. Запропоновано Сутність адміністративно-правового статусу суб’єктів забезпечення цифровізації митних процедур розуміти як закріплену нормами адміністративного права сукупність прав, обов’язків за допомогою яких забезпечується виконання їх завдань й функцій цифровізації при здійсненні процедур митного контролю, митного оформлення та справляння (стягнення) митних платежів. Обґрунтовано, що адміністративно-правовий статус суб’єктів забезпечення цифровізації митних процедур охоплює їх правосуб’єктність, компетенцію, повноваження, форми й методи, завдання й функції, гарантії їх діяльності, а також адміністративну відповідальність за порушення законодавства з питань цифровізації митних процедур. Зроблено один із висновків, що за таким критерієм як компетенція досліджуваних суб’єктів варто їх поділити залежно від обсягу та характеру владних повноважень у сфері формування та реалізації цифровізації митних процедур на три групи, а саме: суб’єкти загальної компетенції, суб’єкти галузевої (спеціальної) компетенції, суб’єкти міжгалузевої компетенції. Вказується, що перспективним напрямком подальшого дослідження у цій царині є поглиблений аналіз механізмів відповідальності суб’єктів цифровізації митних процедур, а також дослідження співвідношення їхньої компетенції з повноваженнями інших державних органів, їх форм взаємодії та координації, вивчення міжнародних митних стандартів.</jats:p>