Abstract
<jats:p>У статті здійснено комплексний аналіз ролі професійних спілок у процесі відновлення України в умовах війни та післявоєнної трансформації з урахуванням правового та управлінського аспектів. Обґрунтовано, що воєнні дії істотно послаблюють інституційну спроможність публічних управлінських і соціальних інституцій, зокрема інститутів соціального діалогу, що негативно впливає на якість публічного управління та соціально-економічну стійкість держави. Особливу увагу приділено профспілкам як ключовим суб’єктам соціального діалогу, які поєднують правозахисні, представницькі та управлінсько-комунікаційні функції. Проаналізовано наукові підходи вітчизняних і зарубіжних дослідників до визначення місця профспілок у системі соціального партнерства та публічного управління, а також міжнародні стандарти, сформовані Міжнародною організацією праці та інституціями Європейського Союзу. Доведено, що ефективність соціального діалогу безпосередньо залежить від рівня інституційної, правової та управлінської спроможності профспілкового руху. Емпіричну основу дослідження становлять результати соціологічного опитування, ініційованого громадськими організаціями «Прогресильні» та «СД Платформа», у якому взяли участь майже 1000 респондентів з різних секторів економіки. Узагальнення проміжних результатів опитування дозволило виявити ключові проблеми функціонування профспілок в умовах воєнного стану, зокрема формалізацію соціального діалогу, обмежену управлінську суб’єктність профспілок та недостатню зацікавленість держави у розвитку профспілкового руху. На основі порівняльного аналізу, зокрема досвіду Федеративної Республіки Німеччина, обґрунтовано доцільність посилення інституційної інтеграції профспілок у систему публічного управління відновленням. Зроблено висновок, що розвиток професійних спілок є важливою передумовою підвищення якості публічного управління, забезпечення соціальної стійкості, демократичного врядування та успішної післявоєнної відбудови України. У висновках обґрунтовано, що без цілеспрямованого розвитку профспілкового руху та його реальної інтеграції у механізми публічного управління процес відновлення України ризикує залишатися фрагментарним і соціально незбалансованим. Доведено, що посилення ролі професійних спілок як повноцінних суб’єктів соціального діалогу сприяє підвищенню легітимності управлінських рішень, зниженню соціальних ризиків і формуванню інклюзивної моделі відновлення. Зроблено висновок, що трансформація профспілок має розглядатися як один із стратегічних напрямів удосконалення публічного управління та демократичного розвитку України в умовах війни та післявоєнної реконструкції.</jats:p>