Abstract
<jats:p>У статті здійснено теоретичне обґрунтування основних підходів до визначення поняття мобінгу. Обґрунтовано актуальність дослідження мобінгу в сфері соціальної роботи, яка характеризується підвищеним емоційним навантаженням та інтенсивною міжособистісною взаємодією. Проаналізовано основні прояви мобінгу, що включають соціальну ізоляцію, приниження гідності, дискредитацію професійного статусу та психологічний тиск. Виокремлено негативні наслідки мобінгу для психічного й фізичного здоров’я працівників та необхідність профілактики й своєчасного реагування на деструктивну поведінку в колективі. У дослідженні проаналізовано психологічні чинники мобінгу серед фахівців із соціальної роботи, зокрема рівень агресивності, стилі поведінки у конфліктних ситуаціях, соціально-психологічний клімат колективу та інтенсивність психологічного тиску. Встановлено тенденцію до зростання індексу агресивності та ворожості у працівників із підвищеним рівнем почуття провини, підозрілості, опосередкованої агресії та негативізму. Результати дослідження стилів конфліктної поведінки засвідчили перевагу стратегій компромісу та співробітництва, водночас зафіксовано поширення стилів уникнення й суперництва, що ускладнює міжособистісну взаємодію. Соціально-психологічний клімат у колективі характеризується середнім рівнем благополуччя та неоднорідністю міжособистісних стосунків. Встановлено, що респонденти зазнають високого рівня мобінгу, який здійснює негативний вплив на їх емоційний стан та професійну мотивацію. Досліджено взаємозв’язок між агресивною поведінкою, стилями поведінки у конфліктних ситуаціях та емоційною атмосферою в трудовому колективі як чинниками, що визначають рівень мобінгу серед фахівців із соціальної роботи. Результати дослідження свідчать про комплексний характер впливу зазначених соціально-психологічних показників на виникнення та поширення мобінгу у професійному середовищі. Обґрунтовано необхідність упровадження психопрофілактичних заходів, формування конструктивних моделей поведінки в конфліктних ситуаціях та психологічного супроводу фахівців із соціальної роботи, які належать до групи ризику</jats:p>