Abstract
<jats:p>У статті проаналізовано нормативно‑правові основи експертної діяльності в Україні як багаторівневу систему правового регулювання, що поєднує конституційні засади, кодекси процесуального характеру, спеціальні закони та підзаконні акти. Викладено роль конституційних принципів (верховенство права, незалежність суду, гарантії прав людини) у формуванні стандартів незалежності та неупередженості експертів; охарактеризовано зміст процесуальних норм КПК, ЦПК, ГПК, КАС та Кодексу про адміністративні правопорушення щодо порядку призначення, проведення та оцінки експертиз. Виділено центральну роль Закону України «Про судову експертизу» у визначенні інституційної структури, порядку атестації та державної реєстрації експертів та методик. Проаналізовано підзаконні акти Кабінету Міністрів та накази Міністерства юстиції, що регламентують фінансування, оплати праці, реєстри, атестацію, рецензування висновків та методичне забезпечення; визначено значення положень щодо забезпечення експертної діяльності в умовах воєнного стану. Вказано на існуючу систему гарантій: механізми рецензування, ведення державних реєстрів, кваліфікаційного контролю та матеріального забезпечення, які підсилюють довіру до експертних висновків. Водночас окреслено проблемні ділянки практики реалізації нормативних положень — потребу цифровізації реєстрів, уніфікації методик для нових об’єктів дослідження, підвищення прозорості фінансування та забезпечення незалежності приватної експертної практики. Запропоновано пріоритети подальшого законодавчого та організаційного удосконалення: вдосконалення процедур атестації і рецензування, розвиток електронних реєстрів і механізмів захисту ланцюга збереження доказів, оновлення методик з урахуванням цифрових доказів та інтеграція положень європейських стандартів.</jats:p>