Abstract
<jats:p>Вступ. Інфекційний мононуклеоз, спричинений вірусом Епштейна–Барр, є поширеним захворюванням із поліморфною клінічною картиною та здатністю до довічної персистенції в організмі. У патогенезі захворювання провідну роль відіграють порушення клітинної ланки імунітету, дисбаланс цитокінів і розвиток оксидативного стресу, що обґрунтовує доцільність пошуку ефективних методів імунокорекції. Мета. Оцінити ефективність імунокоригувальної терапії із застосуванням рибонуклеїнової кислоти у складі комплексного лікування хворих на інфекційний мононуклеоз. Матеріали та методи. Обстежено 110 пацієнтів віком 18–38 років із підтвердженою гострою ВЕБ-інфекцією та 20 практично здорових осіб контрольної групи. Пацієнтів розподілено залежно від тяжкості перебігу захворювання. Усі хворі отримували стандартну терапію (валацикловір, симптоматичне лікування), додатково призначали рибонуклеїнову кислоту протягом 14 днів. Оцінювали клінічні прояви, показники клітинного імунітету (CD3+, CD4+, CD8+), рівні цитокінів (IL-6, IL-10) та маркери оксидативного стресу (малоновий діальдегід, каталаза). Використовували імуноферментний аналіз, проточну цитофлуориметрію та стандартні біохімічні методи. Статистичну обробку даних проводили з використанням t-критерію Стьюдента (p < 0,05). Результати. Встановлено, що інфекційний мононуклеоз супроводжується активацією клітинної ланки імунітету, підвищенням рівнів прозапальних цитокінів і розвитком оксидативного стресу. Застосування імунокоригувальної терапії сприяло достовірному зменшенню клінічних проявів (гарячка – з 100% до 12,7%, інтоксикаційний синдром – з 94,5% до 18,2%, біль у горлі – з 95,5% до 20%; p<0,001), нормалізації показників CD3+, CD4+, CD8+, зниженню рівня IL-6 та стабілізації рівня IL-10. Водночас відзначено зниження рівня малонового діальдегіду та підвищення активності каталази, що свідчить про зменшення інтенсивності оксидативного стресу. Висновки. Імунокоригувальна терапія із застосуванням рибонуклеїнової кислоти є ефективним компонентом комплексного лікування інфекційного мононуклеозу. Її застосування сприяє швидшому регресу клінічних симптомів, нормалізації імунологічних показників та зниженню проявів оксидативного стресу, що обґрунтовує доцільність використання з метою профілактики затяжного перебігу та хронізації інфекційного процесу.</jats:p>