Abstract
<jats:p>Актуальність дослідження зумовлена відсутністю цілісного доктринального підходу до класифікації спорів, що виникають у зв’язку з видачею, продовженням та анулюванням паспорта прив’язки тимчасової споруди, а також складністю їхньої юрисдикційної ідентифікації в умовах поєднання публічно-правових і приватноправових елементів відповідних відносин. Фрагментарність критеріїв систематизації в наукових підходах та неоднозначність у судовій практиці зумовлює потребу у виробленні узгодженої моделі їхньої класифікації. Методологічну основу дослідження становить поєднання формально-юридичного, системного та порівняльно-правового методів, що забезпечило комплексний аналіз нормативного регулювання та судової практики. У результаті дослідження сформовано класифікаційну модель спорів щодо паспорта прив’язки тимчасової споруди, яка поєднує стадійно-процедурні, предметно-процесуальні та матеріальноконфліктні критерії. Встановлено, що домінантною категорією є адміністративні спори, у межах яких суд перевіряє законність, обґрунтованість і пропорційність рішень суб’єктів владних повноважень, тоді як господарські та цивільні спори виникають як похідні. Обґрунтовано доцільність виділення змішаних спорів, у яких поєднуються вимоги про визнання акта протиправним і відшкодування шкоди. Виявлено стійкі групи юридичних дефектів: процесуальнолегітимаційні (відсутність предмета спору, пропуск строків, дефекти позовних вимог), нормативно-ієрархічні (невідповідність локальних актів актам вищої юридичної сили), дефекти мотивування та доказування (відсутність належного обґрунтування, «доказовий розрив»), а також порушення меж адміністративної дискреції. Доведено, що в умовах воєнного стану судова практика трансформується через підвищення значення пропорційності, врахування спеціального режиму строків і захисту правомірних очікувань суб’єктів господарювання.</jats:p>