Abstract
<jats:p>У статті розглянуто, як поточний баланс між правами інвесторів і правом держави регулювати впливає на поведінку України – спричиняє так зване регуляторне стримування (regulatory chill) чи, навпаки, сприяє ухваленню кращих законів та належному врядуванню. Особливу увагу приділено впливу інвестиційного арбітражу на реалізацію державою свого права регулювати в специфічних сферах, як-от публічне здоров’я, національна безпека тощо, де суперечності між правами інвесторів і публічними інтересами держави можуть відчуватися найбільш гостро. Проаналізовано конкретні приклади, як Україна реагувала на загрозу інвестиційних спорів чи інвестиційних арбітражів, коли вважала, що належно реалізує своє право регулювати. У статті зроблено висновок, що органи державної влади в Україні більше схильні приймати тареалізовувати на практиці нове регулювання у важливих для держави сферах, навіть якщо існує потенційний ризик інвестиційних спорів проти держави. Подальші зміни до нормативноправових актів / нові акти досить важко кваліфікувати як регуляторне стримування (regulatory chill). З набагато більшою впевненістю їх можна розглядати як намагання держави забезпечити належне врядування у важливих сферах.</jats:p>