Abstract
<jats:p>У статті досліджено сучасну систему міжнародно-правових механізмів компенсації шкоди, завданої Україні внаслідок агресії Російської Федерації, з урахуванням практики міжнародних судів, новітніх інституцій Ради Європи та фінансово-санкційних інструментів держав-партнерів. Показано, що в 2022–2026 роках відбулася інституціоналізація моделі «документування – реєстрація вимог – квазісудове вирішення – потенційна виплата», ядром якої стали Резолюція Генеральної Асамблеї ООН ES-11/5, Реєстр збитків для України (RD4U) та Конвенція CETS No. 229 про створення Міжнародної претензійної комісії для України. Проаналізовано юрисдикційні можливості й межі Міжнародного суду ООН, Європейського суду з прав людини, Міжнародного кримінального суду, спеціального трибуналу щодо злочину агресії, арбітражних і національних судових процедур. Окрему увагу приділено проблемі суверенних імунітетів, доказуванню причинного зв’язку, виконанню рішень, а також використанню доходів від заморожених російських активів і механізму G7 ERA loans. У порівняльно-правовому аспекті досліджено досвід Компенсаційної комісії ООН після війни Ірак – Кувейт, репараційної практики після Другої світової війни та підходів, вироблених після конфліктів у колишній Югославії. Обґрунтовано, що найбільш перспективною для України є синергійна модель, у якій різні міжнародно-правові механізми не замінюють, а взаємодоповнюють один одного.</jats:p>