Abstract
<jats:p>Предметом дослідження є взаємозв’язок між біологічними механізмами людського мозку та лінгвістичними структурами, зокрема механізмом формування концептуальних метафор. Досліджується роль втіленого пізнання (embodied cognition) у процесі семантизації абстрактних понять. Мета роботи – обґрунтувати необхідність інтеграції нейробіологічного підходу у філологічну освіту для глибшого розуміння природи мови як біологічного інтерфейсу. Стаття пропонує методологічну модель практичного заняття, що базується на аналізі нейроанатомічних зон, відповідальних за мовну концептуалізацію. Методологія роботи базується на синтезі теорії концептуальної метафори Дж. Лакоффа та М. Джонсона, нейрофізіологічних досліджень дзеркальних нейронів (Дж. Ріццолатті), а також принципів нейронної рециркуляції (С. Деан). Використано міждисциплінарний аналіз на перетині когнітивної лінгвістики, нейропсихології та філософії мови. У статті доведено, що абстрактне мислення філологічно реалізується через “запозичення” ресурсів сенсомоторної кори мозку; представлено детальну кореляційну таблицю між зонами мозку (моторна кора, острівцева кора, гіпокамп) та типами метафоричних переносів у мові та обґрунтовано роль “Закону Хебба” та нейронних контурів у формуванні стійких мовних асоціацій. Практичне значення статті може полягати у використані алгоритму практичного заняття викладачами філологічних факультетів при вивченні курсів “Загальне мовознавство”, “Вступ до мовознавства”, “Когнітивна лінгвістика” та “Науковий образ світу”. Робота містить готовий навчальний інструментарій – глосарій та план семінару.</jats:p>