Abstract
<jats:p>В сучасних умовах і на перспективу до 2030 року успішність операцій армійського корпусу значною мірою залежатиме від результативної об’єднаної вогневої підтримки в цілому та вогневої підтримки силами і засобами авіації Повітряних Сил Збройних Сил України, армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України, вогневої підтримки військовими формуваннями Сил безпілотних систем та ракетних військ і артилерії зокрема. Аналіз матеріалів доктринального забезпечення армій країн – членів НАТО показав, що одним із можливих ключових інструментів максимізації результативності об’єднаної вогневої підтримки є впровадження в теорію і практику військового управління Збройних Сил України та інших складових сил оборони відносин вогневої підтримки, застосовуваних під час планування ведення воєнних дій в арміях країн – членів НАТО. За результатами дослідження положень теорії військового управління армій країн – членів НАТО, проведеного на кафедрі ракетних військ і артилерії Національного університету оборони України, встановлено особливості відносин вогневої підтримки, прийняті у теорії військового управління армій країн – членів НАТО, які на думку авторів доцільно впровадити для ракетних військ і артилерії, Сил безпілотних систем та армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України. Наведені відносини вогневої підтримки пропонуємо застосовувати в ході планування різних видів операцій, для максимізації ефективності функціонування центру об’єднаної вогневої підтримки армійського корпусу.</jats:p>