Abstract
<jats:p>У статті досліджено проблематику підвищення ефективності транспортного забезпечення зернозбиральних робіт в умовах виробничої невизначеності, сезонних пікових навантажень та обмежених ресурсів аграрних підприємств України. Встановлено наявність суперечності між необхідністю забезпечення безперервної високопродуктивної роботи зернозбиральних комбайнів та потребою мінімізації витрат на формування й експлуатацію машинно-транспортного парку. Метою статті є технологічне, економічне та екологічне обґрунтування раціональних варіантів використання бункерів-перевантажувачів як буферної ланки у системі транспортування зерна під час збирання врожаю. Розроблено економіко-математичну модель оптимізації логістичної системи з урахуванням продуктивності комбайнів, відстані перевезення зерна, витрат пального, втрат урожаю через порушення агротехнічних строків та негативного впливу ущільнення ґрунту на подальшу врожайність. Проведено порівняльний аналіз трьох схем транспортування: прямоточної (комбайн – автомобіль), тракторної та трьохланкової (комбайн – бункер-перевантажувач – автомобіль). Установлено, що застосування буферної ланки забезпечує підвищення коефіцієнта використання робочого часу комбайнів до 0,94–0,96, скорочення простоїв на 15–20 %, зменшення питомих витрат пального на 12–18 % і збереження 7–10 % урожаю завдяки дотриманню оптимальних строків збирання. Визначено граничні відстані економічної доцільності використання різних типів транспорту та обґрунтовано ефективність поділу логістичної системи на польову й магістральну фази. Отримані результати можуть бути використані при формуванні раціональної структури машинно-транспортного парку та підвищенні конкурентоспроможності аграрних підприємств.</jats:p>