Abstract
<jats:p>У статті здійснено комплексний науково-правовий аналіз реалізації права на зайнятість в умовах прекаризації праці як однієї з ключових тенденцій розвитку сучасних соціально-трудових відносин. Дослідження ґрунтується на осмисленні трансформацій ринку праці, зумовлених глобалізаційними процесами, цифровізацією економіки, розвитком платформної зайнятості та поширенням нестандартних форм трудової діяльності. Обґрунтовано, що зазначені процеси, попри підвищення гнучкості зайнятості, супроводжуються зниженням рівня її стабільності, послабленням соціальних гарантій та зростанням правової невизначеності статусу працівників. У межах дослідження розкрито сутність прекаризації праці як системного явища, що трансформує традиційні уявлення про зайнятість, змінює її зміст та впливає на ефективність реалізації відповідного соціально-економічного права. Доведено, що в умовах поширення нестабільних, тимчасових, дистанційних і платформних форм зайнятості право на зайнятість поступово втрачає свій гарантійний характер, т рансформуючись у формальну можливість доступу до праці без належного рівня соціального захисту. Встановлено наявність розриву між нормативним закріпленням цього права та реальними умовами його здійснення. Особливу увагу приділено аналізу проблем правового регулювання зайнятості в Україні, зокрема фрагментарності нормативної бази, її недостатній адаптованості до сучасних форм організації праці та відсутності чітких критеріїв ідентифікації прекарних форм зайнятості. Акцентовано на впливі платформної економіки, яка зумовлює виникнення нових моделей трудової діяльності, що не завжди відповідають класичним ознакам трудових правовідносин. Зроблено висновок, що забезпечення ефективної реалізації права на зайнятість потребує переосмислення його змісту з позицій людиноцентричного підходу, удосконалення системи юридичних гарантій, а також адаптації трудового законодавства до умов сучасного ринку праці. Обґрунтовано необхідність формування комплексної моделі правового регулювання зайнятості, спрямованої на поєднання економічної гнучкості та соціальної захищеності працівників.</jats:p>