Abstract
<jats:p>У статті здійснено комплексний юридичний аналіз загальних правових засад надання екстреної медичної допомоги в Україні. Обґрунтовано, що екстрена медична допомога посідає особливе місце у системі охорони здоров’я, оскільки забезпечує невідкладне реагування на стани, які безпосередньо загрожують життю чи здоров’ю особи, та виступає одним із практичних механізмів реалізації конституційного права на охорону здоров’я. Мета статті – визначити загальні правові засади надання екстреної медичної допомоги в Україні та з’ясувати їх значення для забезпечення права особи на охорону здоров’я. Встановлено, що нормативне підґрунтя її надання має багаторівневий характер і охоплює положення Конституції України, Основ законодавства України про охорону здоров’я, Закону України «Про екстрену медичну допомогу», а також підзаконні нормативно-правові акти, які регулюють порядок дій працівників системи екстреної медичної допомоги, професійну підготовку персоналу, цифрову взаємодію та організаційне забезпечення функціонування відповідної системи. Доведено, що до основних загальних правових засад надання екстреної медичної допомоги належать нормативна визначеність, невідкладність, доступність, безоплатність, процедурна та організаційна врегульованість, кадрова забезпеченість, цифрова координація та міжвідомча взаємодія. На підставі аналізу офіційних аналітичних і статистичних матеріалів показано, що екстрена медична допомога є одним із найбільш навантажених сегментів системи охорони здоров’я, а тому ефективність її правового регулювання безпосередньо впливає на реальну доступність медичної допомоги для населення. Окрему увагу приділено значенню екстреної медичної допомоги в умовах воєнного стану.</jats:p>