Abstract
<jats:p>У статті розглянуто перші практичні заходи з музеєфікації, здійснені в Ольвійському заповіднику у 1938 р. Роботи проводилися для збереження в експозиції житлових будинків елліністичного часу, як розкопаних на ділянці НГФ у 1909-1911 рр., так і тих, що досліджувалися у другій половині 1920-х – першій половині 1930-х рр. – А, І (И), НГ. Послідовно вивчено напрацьований алгоритм робіт – від додаткових археологічних досліджень для повного розкриття плану споруди на одному будівельному періоді до закріплення фундаментів пошкоджених споруд шляхом будівництва додаткових підмурків і встановлення кам’яних контрфорсів у найнебезпечніших місцях. Роботи носили багато у чому експериментальний характер і постійно коригувалися з метою вибору найкращого результату у закріпленні кам’яних мурувань. Проте саме їх результати й започаткували методику практичної музеєфікації, яка дозволила зберегти архітектурно-будівельні комплекси Ольвії в експозиції просто неба у 1930-і рр. Врахування специфіки місцевої геології дозволило поширити здобутий у попередній час досвід зведення захисного земляного обвалування та канав для відведення дощових вод на роботи по всьому городищу. Роботи здійснювалися під безпосереднім керівництвом архітектора Олександра Карасьова за попередньо розробленою начальником Ольвійської експедиції Лазарем Славіним програмою. Основою для написання статті стали рукописний щоденник Карасьова та матеріали фотоархіву експедиції за 1935-1938 рр., що зберігаються у Науковому архіві Інституту археології НАН України. Незважаючи на те, що доцільність деяких консерваційних заходів не витримала перевірки часом, роботи здійснені у 1938 р., мають високу цінність для вивчення історії музейної роботи у НІАЗ «Ольвія» НАН України. Фінансування: Дослідження здійснено у рамках науково-дослідної роботи Відділу археології Нижнього Побужжя Національного історико-археологічного заповідника «Ольвія» НАН України «Античне місто та його хора у Північно-Західному Причорномор’ї» (державний реєстраційний № 0124U003377).</jats:p>