Abstract
<jats:p> На основі численного фактичного матеріалу, вагома частина якого уперше введена в науковий обіг, автори охарактеризували діяльність спецслужб ОУН(б) та УПА в 1943–1945 рр. У статті підкреслено, що це був найскладніший період у їх розвитку, оскільки швидке наближення лінії німецько-радянського фронту змусило українське підпілля терміново пристосуватися до боротьби в нових умовах. Показано, що значні зусилля спрямовувалися на нарощування його матеріальної бази, у чому важливу роль відігравала Служба безпеки (СБ). З’ясовано, що використовуючи фронтовий хаос, її боївки захоплювали у містах потрібне для підпілля майно. Накопичуючи «золотий запас», СБ брала участь у зборі з духовенства та населення матеріальних цінностей, контролювала конспірацію побудови підземних складів та житлових криївок. Продовжуючи збройну боротьбу з німецькими окупантами, вона вела переговори з їхніми союзниками, які не бажали далі воювати, отримуючи від них зброю, боєприпаси та амуніцію. Доведено, що за умов посилення конспірації вплив Служби безпеки на підпілля істотно зріс. З’ясовано, що структура її референтур продовжувала будуватися за територіальним принципом, однак штат кожної ланки залежав від багатьох обставин і мав регіональні особливості. Акцентовано на тому, що у зв’язку з необхідністю збереження людського ресурсу для запланованого антирадянського повстання, влітку 1944 р. вона здійснювало заходи по зриву мобілізації до Червоної армії. Простежено нову хвилю реформувань спецслужб у 1945 р., коли значна кількість підпільників і повстанців переводилася на легальне становище.</jats:p>