Abstract
<jats:p>У статті здійснено дослідження становлення, розвитку та трансформації військових навчальних закладів, що функціонували на території українських губерній в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Проаналізовано особливості організації військової освіти в умовах пізньої Російської імперії, зокрема освітні реформи 1910 року, які суттєво вплинули на зміст і структуру підготовки офіцерських кадрів. Визначено, що нові навчальні програми передбачали посилення ролі тактичної, топографічної та інженерної підготовки, а також удосконалення системи виховання майбутніх командирів відповідно до потреб модернізованої армії. Значну увагу приділено впливу Першої світової війни на функціонування військових училищ і кадетських корпусів. Показано, що воєнні умови зумовили різке скорочення термінів навчання, запровадження прискорених курсів та зміну методів підготовки, що позначилося на якості освіти й кадровому забезпеченні армії. Окремий блок дослідження присвячено діяльності військових навчальних закладів у період Української революції 1917–1921 рр. Простежено процеси зміни їхнього правового статусу та підпорядкування в умовах переходу під юрисдикцію урядів Української Народної Республіки, Української Держави гетьмана П. Скоропадського та радянської влади. Проаналізовано вплив політичних трансформацій і соціальних змін на організаційну структуру, кадровий склад і ідеологічне спрямування військових шкіл. Зроблено висновок, що попри часті реорганізації та зміну владних режимів, військові навчальні заклади зберігали важливу роль у підготовці національних військових кадрів і стали одним із чинників формування збройних сил України в подальший історичний період.</jats:p>