Abstract
<jats:p>Мета роботи. Дослідження спрямоване на комплексне обґрунтування теоретичних засад і практичних механізмів організації взаємодії між прикордонними нарядами на ділянці відповідальності підрозділу, виявлення системних недоліків існуючої практики та розроблення формалізованої системи ключових показників ефективності (КРІ) з урахуванням сучасних загроз, бойового досвіду та вимог цифровізації. Метод дослідження. У дослідженні застосовано поєднання загальнонаукових та емпіричних методів, зокрема аналіз і синтез нормативно-правових актів і наукових джерел, а також системний підхід для розгляду взаємодії як цілісного процесу. Емпіричну базу становить анкетування 32 офіцерів Державної прикордонної служби України із застосуванням шкали Лайкерта. Надійність інструментарію підтверджено коефіцієнтом Кронбаха (α = 0,81). Обробка даних здійснювалася методами описової статистики, ранжування та контент-аналізу з використанням MS Excel і SPSS. Результати дослідження. Уточнено зміст поняття взаємодії між прикордонними нарядами як скоординованого процесу, що включає взаємне інформування, підтримку та спільну відповідальність. Запропоновано трирівневу модель взаємодії (тактичний, оперативний, міжвідомчий рівні). Встановлено середній рівень ефективності (3,1/5,0) та визначено ключові проблеми: недостатня цифровізація, нечіткий розподіл відповідальності та обмежена інтенсивність комунікації. Доведено, що використання безпілотних авіаційних комплексів скорочує час реагування (8,3 проти 14,2 хвилини). Розроблено систему з шести КРІ, орієнтовану як на процес, так і на результат взаємодії. Теоретична цінність дослідження. Дослідження розвиває концептуальні засади управління прикордонною безпекою шляхом формалізації показників взаємодії та інтеграції підходів НАТО і ЄС у національний контекст. Практична цінність дослідження. Запропоновані КРІ, цифрові інструменти моніторингу та стандартизовані протоколи взаємодії сприяють підвищенню оперативності реагування та ефективності координації. Тип статті. Емпірична.</jats:p>