Abstract
<jats:p>Актуальність дослідження зумовлена потребою наукового обґрунтування психологічних засад збереження надійності та психологічної стійкості військових лікарів в умовах війни. Діяльність цієї категорії фахівців характеризується поєднаним впливом бойового стресу, високої відповідальності за життя і здоров’я поранених і хворих, дефіциту часу для прийняття клінічних рішень, тривалого психоемоційного напруження та етично складних ситуацій вибору. За таких умов підвищується ризик емоційного виснаження, вигорання, вторинної травматизації та зниження ефективності функціонування. Це актуалізує необхідність розроблення спеціалізованих програм розвитку резильєнтності військових лікарів як інтегративного психологічного ресурсу саморегуляції, адаптації, збереження фахової ідентичності та конструктивної взаємодії в екстремальних умовах службово-професійної діяльності. Метою статті стало обґрунтування змістово-структурних засад і практичного інструментарію авторської програми розвитку резильєнтності військового лікаря в умовах війни. Емпіричну основу дослідження становили матеріали формувального етапу апробації авторської програми. Дизайн передбачав до- та післяекспериментальне оцінювання показників у контрольній та експериментальній групах. У дослідженні взяли участь 30 військових лікарів-інтернів, розподілених на дві групи по 15 осіб. Програма була розрахована на 30 годин і охоплювала 10 взаємопов’язаних занять. Для оцінювання її результативності застосовано комплекс психодіагностичних методик, спрямованих на визначення рівня резильєнтності, професійної життєстійкості, копінг-стратегій, базових переконань, рефлексивності та комунікативної толерантності. Авторська програма побудована на п’ятикомпонентній моделі резильєнтності військового лікаря, що охопило мотиваційно-ціннісний, когнітивно-рефлексивний, емоційно-вольовий, поведінковий та комунікативно-регулятивний компоненти. Встановлено позитивну динаміку інтегрального показника резильєнтності та більш виразні зміни в експериментальній групі порівняно з контрольною. Найбільш помітні зрушення виявлено за показниками професійної життєстійкості, включеності, контролю, планування вирішення проблеми, прийняття відповідальності та базових переконань. Практична цінність дослідження полягає в розробленні програми, що може бути впроваджена в систему психологічного супроводу, підготовки та підтримки військово-медичних фахівців</jats:p>