Abstract
<jats:p>Актуальність роботи визначається необхідністю вивчення можливостей зменшення негативного впливу війни на цивільне населення України, його здоров’я і самопочуття. Метою дослідження було визначення напрямів психологічної превенції негативного впливу воєнних загроз на молодь і її ставлення до здоров’я. Методами емпіричного дослідження були: авторський опитувальник, методи математичної статистики й аналізу даних із застосуванням програми Jamovi; критерій Краскела-Уоллеса для виявлення зв’язків із соціально-демографічними характеристиками студентів. За змінами у ставленні студентства до здоров’я і наявних ресурсів виділено ресурсо-стабілізаційну (43,8 %), ресурсо-накопичувальну (34,9 %), і ресурсо-затратну (21,3 %) групи. Загрози, які студентство вважало суттєвими у контексті ставлення до здоров’я, – це ризик обстрілів, небезпека для близьких; відсутність умов для відпочинку та праці; втрати, поранення або смерть близьких; екологічні та епідемічні ризики; розриви стосунки; вимушене переселення; загроза мобілізації. Зі способів відновлення здоров’я найчастіше обиралися пасивні і активні форми відпочинку, спілкування з близькими; гумор, розваги; хобі, творчість; практики саморегуляції; допомога лікарів, психологів. Особи, які перебували у тривалих стосунках чи шлюбі, гостріше сприймали загрозу обстрілів та мали інтенсивний страх розриву стосунків. Превенція впливів воєнних загроз на ставлення молоді до здоров’я спиралася на неінституційні ресурси відновлення (сон, відпочинок, спілкування, пошук сенсів, хобі), і комплексна дія цих практик посилювала їх результативність. Ефективними превентивними засобами стали заохочення регулярності базових способів відновлення, внутрішній дозвіл на відпочинок і неідеальне функціонування, інтеграція практик відновлення у щоденні навчальні та робочі ритми. Для ресурсо-стабілізаційної групи рекомендовано більшу підтримку горизонтальних зв’язків у мережах взаємодопомоги та спільної діяльності. Для ресурсо-накопичувальної групи рекомендовано розвиток навичок комунікативної компетентності і профілактику розриву стосунків. Для ресурсо-затратної групи бажано розвивати групові формати обговорення досвіду війни, що знижує унікальність переживань та запобігає ізоляції. Практичну цінність роботи забезпечено розробкою адресних конфігурацій засобів превенції відповідно до ресурсів і їх використання і змін у ставленні до здоров’я</jats:p>