Abstract
<jats:p>Вступ. Морське судноплавство є однією з ключових галузей світової економіки, забезпечуючи значну частину вантажних і пасажирських перевезень. Водночас функціонування морського транспорту супроводжується значним техногенним впливом на навколишнє середовище, що проявляється у різноманітних видах забруднення: атмосферних викидах, витоках нафтопродуктів, скиданні стічних вод, утворенні твердих та небезпечних відходів, шумовому та біологічному забрудненні, включно з перенесенням інвазійних видів. Зростання обсягів морських перевезень у поєднанні з глобалізацією економіки та інтенсивною експлуатацією суден спричиняє накопичувальний ефект забруднень, особливо у прибережних та портових зонах. У сучасних наукових дослідженнях акцент робиться на необхідності комплексного підходу до оцінки екологічного впливу, що враховує усі етапи життєвого циклу судна – від концепції та проектування до експлуатації, списання та утилізації, зокрема у рамках концепції «зеленого судноплавства» та міжнародних екологічних норм. Метою даної роботи є удосконалення підходу до аналізу життєвого циклу судна як системного джерела техногенного впливу на навколишнє середовище шляхом систематизації екологічних факторів на різних етапах його існування та розробки методики оцінки експлуатаційних викидів суднових енергетичних установок із врахуванням різних режимів руху та умов маршруту. Досягнення цієї мети передбачає визначення етапів життєвого циклу з найбільшим внеском у сумарне забруднення, кількісне оцінювання джерел техногенного впливу. Результати. У роботі здійснено комплексний аналіз основних етапів життєвого циклу судна: концепції та планування, проектування, будівництва, експлуатації, оцінки та списання, а також утилізації. Для кожного етапу визначено специфічні джерела техногенного навантаження та їх вплив на водне та атмосферне середовище, включно з утворенням відходів та шумовим забрудненням. Найбільший вплив встановлено на етапі експлуатації, який може тривати кілька десятиліть і характеризується значними обсягами викидів нафтопродуктів, стічних та баластних вод, атмосферних забруднень, твердих відходів та хімічних сполук, що створюють довгострокові екологічні ризики. Запропоновано структурну модель життєвого циклу судна у вигляді блок-схеми, яка відображає послідовність етапів та їх взаємозв’язок, дозволяючи врахувати накопичувальний характер екологічного впливу. Для оцінки експлуатаційних викидів запропоновано підхід із поділом маршруту на сегменти з різними режимами роботи енергетичної установки та використанням емісійних коефіцієнтів для різних видів палива. Це дозволяє визначити внесок кожного режиму роботи та сегмента маршруту у сумарні викиди судна, що створює основу для оптимізації маршрутів, вибору видів палива та розробки заходів з підвищення енергоефективності та зменшення негативного впливу на довкілля. Висновки. Проведене дослідження засвідчує, що життєвий цикл судна є комплексним джерелом техногенного впливу, причому найбільш критичним за екологічним навантаженням є етап експлуатації, що формує основну частку викидів і відходів. Запропонована структурна модель життєвого циклу та методика кількісної оцінки експлуатаційних викидів дозволяють інтегрувати дані про всі етапи функціонування судна, визначати пріоритетні напрямки зменшення екологічного впливу та порівнювати альтернативні технічні та експлуатаційні рішення. Отримані результати можуть використовуватися для розробки екологічно ефективних стратегій управління морським транспортом, оптимізації експлуатаційних режимів, планування маршрутів і підвищення ефективності «зеленого судноплавства», що має важливе значення для захисту морських екосистем, поліпшення якості повітря та збереження біорізноманіття прибережних зон.</jats:p>