Abstract
<jats:p>У статті досліджено можливості використання штучного інтелекту як прикладної цифрової технології для оптимізації роботи органів виконавчої влади на місцях. Вихідною позицією є те, що локальний рівень публічного адміністрування концентрує ключові сервісні функції держави та повсякденну взаємодію з громадянами, а отже потребує інструментів, здатних підвищити швидкість, обґрунтованість і якість управлінських рішень та адміністративних процедур. Актуальність теми зумовлюється поєднанням значним процедурним і документним навантаженням у діяльності місцевих органів, необхідністю оперативного опрацювання даних з реєстрів і баз даних, суспільним запитом на прозорість, підзвітність і зручність отримання публічних послуг, переходом до цифрового суспільства, де якість управління дедалі більше залежить від здатності органів влади працювати з даними та електронними сервісами. За таких умов традиційні організаційні підходи часто виявляються недостатніми, що актуалізує пошук інноваційних інструментів оптимізації діяльності публічної адміністрації. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення публічного адміністрування на місцевому рівні, а предметом інструментальні можливості ШІ та адміністративно-правові механізми його інтеграції в діяльність місцевих органів виконавчої влади як засобу підвищення інституційної спроможності. Крім того, штучний інтелект концептуалізовано як інструмент оптимізації управлінських рішень і адміністративних процедур завдяки здатності швидко опрацьовувати значні масиви даних, виявляти закономірності, прогнозувати ризики та підтримувати доказове прийняття рішень, що дозволяє перейти від фрагментарної цифровізації до ціліснішої управлінської моделі, в якій цифрові технології підтримують повний цикл управління. На цій основі обґрунтовано ключові напрями практичного використання штучного інтелекту на місцевому рівні, зокрема, автоматизацію рутинних щоденних операцій і прискорення документообігу, аналітичну підтримку управлінських рішень, посилення прозорості та підзвітності через інтелектуальні інструменти моніторингу, удосконалення комунікації з населенням за допомогою чат-ботів і цифрових помічників, які здатні надавати консультації, перевіряти комплектність документів і зменшувати кількість помилок у зверненнях. Емпіричну основу дослідження становить узагальнення українського досвіду застосування цифрових рішень, придатних до масштабування на регіональний і районний рівні, які доцільно аналізувати крізь призму оптимізації діяльності місцевих державних адміністрацій, їх структурних підрозділів і територіальних органів виконавчої влади, оскільки саме на локальному рівні зосереджено основні управлінські та сервісні функції. Ефективність упровадження ШІ пропонується оцінювати за показниками доступності послуг, скорочення часу обробки типових запитів, зменшення адміністративних витрат, підвищення якості комунікації та стандартизації процедур. Водночас ШІ не може замінити людину в публічному управлінні: остаточне рішення й юридична відповідальність залишаються за уповноваженою посадовою особою, що зумовлює потребу в адміністративно-правових гарантіях застосування ШІ, зокрема визначенні меж використання, захисті персональних даних, недискримінації, пояснюваності результатів, можливості людського перегляду, аудиті алгоритмів і підзвітності. Подальші дослідження мають бути спрямовані на розроблення комплексного правового та організаційного механізму впровадження ШІ в публічній адміністрації в інтересах розвитку громад і підвищення якості життя їх мешканців.</jats:p>