Abstract
<jats:p>Проаналізувати історичний розвиток і сучасний стан концепції «контралатеральної фасилітації опори» у фізичній терапії пацієнтів після гострого порушення мозкового кровообігу. Методи. Бібліографічний аналіз наукової літератури (1906–2024 рр.) з міжнародних баз (PubMed, Scopus, PEDro) і фахових джерел (PhysioPedia, сучасна українська та іноземна науково-методична література). Розглянуто класичні нейрофізіологічні праці C. S. Sherrington (1906, 1910) та T. Graham Brown (1911) і пропріоцептивній нейром’язовій фасилітації (PNF), започаткованій H. Kabat (1946), підході S. Brunnstrom (1956), що базувався на використанні синергій і асоційованих реакцій, та моделі моторного перенавчання J. H. Carr і R. B. Shepherd (1987), яка інтегрувала принципи активної участі й функціонального тренування та сучасні дослідження (cross-education, interlimb coupling, step-up, forced-use). Результати. Виділено історичні етапи розвитку концепції: 1) відкриття контралатеральних рефлексів (рефлекс підтримки Шеррінгтона); 2) виявлення спинальних «центральних генераторів» ритму (Браун); 3) впровадження принципу іррадіації в ПНФ (Кабат); 4) використання асоційованих реакцій у відновленні після інсульту (Бруннстром); 5) перехід до рухового пере- навчання без компенсаторних стратегій (Карр і Шеперд). Сучасні дослідження підтверджують феномен cross-education – збільшення сили та функції паретичної кінцівки після тренування сильнішої, ефекти міжкінцівкового нейронного зв’язку та доцільність «примусового використання» ураженої кінцівки. Висновки. Контралатеральна фасилітація опори еволюціонувала від базових рефлекторних механізмів до комплексу доказових методик фізичної терапії. Її врахування дозволяє розробляти ефективні програми реабілітації, що прискорюють відновлення за рахунок залучення сильніших кінцівок та нейропластичності.</jats:p>