Abstract
<jats:p>Мета дослідження полягає у теоретико-методологічному аналізі основних проблем побудови емпіричного дослідження поведінки особистості у цифровому середовищі та обґрунтуванні підходів до їх подолання з урахуванням специфіки сучасного цифрового простору. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує положення психології особистості, соціальної психології, цифрової соціології та методології емпіричних досліджень. У роботі використано методи теоретичного аналізу й узагальнення наукових джерел, порівняльний аналіз традиційних та цифрових методів збору даних, а також методологічну рефлексію щодо застосування опитувань, спостереження, аналізу цифрових слідів і контент-аналізу онлайн-взаємодії. Особлива увага приділяється проблемам операціоналізації ключових понять, валідності та надійності інструментарію, репрезентативності вибірки й етичним аспектам дослідження цифрової поведінки. Наукова новизна полягає у систематизації методичних труднощів емпіричного вивчення поведінки особистості у цифровому середовищі як цілісного об’єкта дослідження, а також у розробці методичних рекомендацій щодо проєктування дослідницьких стратегій, які враховують динамічність цифрових платформ, алгоритмічний вплив і контекстуальність онлайн-поведінки. Запропоновано комплексний підхід до поєднання кількісних і якісних методів аналізу цифрової активності особистості. Висновки полягають у тому, що ефективне емпіричне дослідження поведінки особистості у цифровому середовищі потребує адаптації класичних методологічних підходів до умов цифрової реальності, врахування соціокультурних і технологічних чинників, а також суворого дотримання етичних норм. Обґрунтовано доцільність використання комбінованих методів і контекстуального аналізу як засобів підвищення валідності та надійності результатів дослідження.</jats:p>