Abstract
<jats:p>Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню психосемантичної моделі правової свідомості особистості. Автор звертає увагу на те, що звичні способи вивчення правосвідомості – анкети, опитувальники, шкали установок – дають змогу зафіксувати лише те, що людина готова відкрито сказати про своє ставлення до права, але мало що говорять про глибинні смисли, які насправді керують її поведінкою. Саме тому в роботі обґрунтовується доцільність звернення до психосемантичного інструментарію – семантичного диференціала, репертуарних ґраток Дж. Келлі, вільного асоціативного експерименту – як засобів, що дозволяють дістатися до прихованих категоріальних структур індивідуальної правосвідомості. На основі проведеного теоретичного аналізу запропоновано трирівневу модель, яка включає когнітивно-категоріальний рівень (як людина структурує правові поняття, наскільки вони диференційовані та пов’язані між собою), емоційно-оцінний рівень (яке афективне забарвлення набувають правові категорії у свідомості конкретної особи) та мотиваційно-регулятивний рівень (наскільки людина внутрішньо ототожнює себе з правомірною чи протиправною моделлю поведінки). У статті також розглядається, яким чином ця модель може бути корисною на практиці – у юридичній освіті, у психологічній експертизі, а також для відстеження змін у правосвідомості населення в умовах воєнного стану. Водночас окреслено й обмеження підходу, зокрема те, що психосемантичні методи вимагають від респондентів певної здатності до рефлексії, а сама процедура побудови семантичних просторів є досить трудомісткою.</jats:p>