Abstract
<jats:p>Статтю присвячено дослідженню психолого-педагогічного потенціалу освітніх стандартів зі спеціальності 081 «Право» у контексті розвитку емоційного інтелекту майбутніх правників. Актуальність теми зумовлена трансформаціями ринку праці, де соціально-емоційний інтелект визнано фундаментом професійної спроможності фахівців соціономічних професій. Акцентовано увагу на тому, що для юристів емоційний інтелект є інструментом трансформації теоретичних знань (hard skills) у практичні результати, забезпечуючи їх стресостійкість та майстерність у соціальній взаємодії. Проведено порівняльний аналіз стандартів бакалаврського та магістерського рівнів вищої освіти зі спеціальності 081 «Право» (Д8). Доведено, що хоча термін «емоційний інтелект» безпосередньо не вживається у змісті стандартів, він є їх латентною основою, інтегрованою в структуру загальних і спеціальних компетентностей та програмних результатів навчання. На бакалаврському рівні вищої освіти емоційний інтелект закладено у зміст здатностей до адаптації, командної роботи, саморефлексії, емпатичного підходу до консультування клієнтів. На магістерському рівні емоційний інтелект розглядається у площині стратегічного управління та лідерства, слугує основою для ухвалення обгрунтованих рішень у непередбачуваних умовах, медіації конфліктів та професійного опонування без переходу на особистості. У статті акцентовано увагу на важливості реалізації наскрізної моделі підготовки майбутніх юристів, що поєднує нормативні вимоги стандартів із вивченням таких навчальних дисциплін, як «Професійна психологія», «Технології медіації», «Стратегічне лідерство» тощо. Зроблено висновок, що системна інтеграція емоційного інтелекту в освітні програми підготовки майбутніх юристів є стратегічною необхідністю, яка забезпечує їх конкурентноспроможність, знижує ризики професійного вигорання, підвищує якість правничої допомоги. </jats:p>