Abstract
<jats:p>Статтю присвячено теоретичному осмисленню поетики жанру фентезі в контексті сучасної філологічної науки. Актуальність дослідження зумовлена відсутністю єдиної концептуальної моделі, яка б інтегрувала архаїчне коріння жанру з новітніми наративними практиками, а також термінологічною розмитістю меж між фентезі та суміжними видами фантастики. Мета роботи полягає у концептуалізації поетики фентезі через виявлення його міфологічних джерел та систематизацію ключових структурних домінант, таких як магічний код, ініціальний потенціал та типологічні моделі. У дослідженні використано комплекс наукових методів: компаративний – для розмежування фентезі та наукової фантастики; міфологічний та архетипний аналіз – для вивчення структури «мономіфу» та ініціального потенціалу творів; структурно-семантичний метод – для експлікації складників «магічного коду» на різних рівнях тексту. Методологія базується на системному підході, що поєднує теоретичні розвідки з практичним інструментарієм аналізу жанрових формул. Доведено, що ініціальний потенціал фентезі реалізується через міф ініціації, який виступає головним сюжетоформувальним чинником. Обґрунтовано, що магія у фентезійному дискурсі постає не як технічний прийом, а як особливий тип раціональності та іманентна характеристика буття, що наділяє жанр потужним антитоталітарним потенціалом. Виявлено, що ключовою диференційною ознакою, яка відрізняє фентезі від наукової фантастики, є сакральне ставлення до категорії Імені. Систематизовано класифікаційні підходи О. Афанасьєвої та В. Кизилової, на основі чого запропоновано універсальний алгоритм аналізу фентезійного тексту (за методикою О. Філоненко). Проведене дослідження підтверджує, що фентезі є цілісною світоглядною системою, яка базується на архетипній опозиції Добра і Зла та орієнтована на ініціальний розвиток особистості. Запропонована інтеграція жанрових формул та магічних кодів дає змогу перейти від описового до системного вивчення поетики фентезі. Перспектива подальших розвідок убачається у детальному аналізі фентезійного хронотопу як базової структури моделювання вторинних світів.</jats:p>