Abstract
<jats:p>У статті досліджується феномен простої мови як визначальної комунікативної стратегії в сучасному військовому дискурсі, зосереджуючи увагу на повномасштабній війні Росії проти України. Спираючись на когнітивну лінгвістику, соціолінгвістику, риторику та критичний аналіз дискурсу, в роботі досліджено, як лінгвістичне спрощення функціонує не лише як засіб полегшення розуміння, але й як потужний механізм ідеологічного впливу та емоційної регуляції. У дослідженні аналізуються риторичні та лексичні стратегії спрощення, включаючи бінаризацію, гасла, повторення, метафоризацію, емоційну привабливість і використання абстрактних категорій, представлених як самоочевидні цінності. Емпіричний матеріал взято з політичних промов, повідомлень ЗМІ та публічної комунікації, пов’язаної з поточною війною, що дозволяє виявити повторювані дискурсивні моделі, що формують суспільне сприйняття. Аналіз демонструє, що спрощена мова конструює морально однозначні когнітивні моделі війни, зводячи складні політичні та воєнні процеси до бінарних опозицій, як-от «ми проти них» та «добро проти зла». Ці патерни сприяють емоційній мобілізації, колективній ідентифікації та соціальній консолідації, при цьому обмежуючи критичну рефлексію та альтернативні інтерпретації подій. Результати дослідження підтверджують, що проста мова у військових наративах виконує регуляторну функцію на текстовому, дискурсивному та соціальному рівнях. На текстовому рівні вона спирається на короткі речення, оціночну лексику та емоційно заряджені формули; на дискурсивному рівні вона функціонує через повторення та нормалізацію домінантних наративів; на соціальному рівні вона легітимізує політичні рішення та формує громадську думку. У статті висвітлено високий маніпулятивний потенціал простої мови в комунікації під час війни та наголошено на важливості критичного усвідомлення лінгвістичних стратегій, що використовуються в політичному та медійному дискурсі в періоди збройних конфліктів.</jats:p>