Abstract
<jats:p>У статті досліджено культуру мови як інтегральний складник соціокультурних компетентностей здобувачів вищої освіти. Актуальність теми зумовлена тим, що в сучасному університетському середовищі мовна підготовка студента вже не може зводитися лише до засвоєння норм сучасної української літературної мови. Вона охоплює ширше коло якостей, серед яких важливе місце посідають доречність висловлювання, комунікативна етика, академічна відповідальність, уміння добирати мовні засоби відповідно до ситуації спілкування, а також усвідомлення мови як культурної цінності та засобу професійної самопрезентації. Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні місця культури мови в системі соціокультурних компетентностей здобувачів вищої освіти, визначенні її структурних компонентів та окресленні практичних напрямів їх формування в освітньому процесі. У роботі використано аналіз, синтез, узагальнення, описовий і структурно-функціональний методи. Доведено, що культура мови в структурі соціокультурних компетентностей виявляється не лише через правильність мовлення, а й через мовленнєву поведінку особистості, її здатність до етичної комунікації, соціальної адаптації, участі в академічному дискурсі та ціннісного ставлення до мови. Запропоновано розглядати культуру мови як багатокомпонентне утворення, у якому поєднуються нормативно-мовний, комунікативно-етичний, соціально-адаптивний, аксіологічно-ідентифікаційний та академічно-дискурсивний компоненти. Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його положень у викладанні дисциплін мовно-комунікативного циклу, розробленні силабусів, методичних рекомендацій і критеріїв оцінювання культури академічного мовлення. Матеріали статті можуть бути використані під час удосконалення мовно-комунікативної підготовки студентів різних спеціальностей, у роботі з академічним письмом, публічним виступом і формуванням культури професійного спілкування. У статті доведено, що культура мови в структурі соціокультурних компетентностей виявляється не лише через правильність мовлення, а й через мовленнєву поведінку особистості, її здатність до етичної комунікації, соціальної адаптації, участі в академічному дискурсі та ціннісного ставлення до мови. Запропоновано розглядати культуру мови як багатокомпонентне утворення, у якому поєднуються нормативно-мовний, комунікативно-етичний, соціально-адаптивний, аксіологічно-ідентифікаційний та академічно-дискурсивний компоненти. Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його положень у викладанні дисциплін мовно-комунікативного циклу, під час розроблення силабусів, методичних рекомендацій, систем вправ і критеріїв оцінювання культури академічного мовлення здобувачів вищої освіти.</jats:p>