Abstract
<jats:p>У статті здійснено комплексний аналіз ролі соціальної роботи у сфері інклюзивної освіти в Україні в контексті сучасних соціальних трансформацій, гуманістичної парадигми та впровадження міжнародних стандартів у сфері прав людини. Розкрито сутність інклюзивної освіти як системи освітніх послуг, спрямованої на забезпечення рівного доступу до якісного навчання всіх дітей незалежно від їхніх індивідуальних особливостей та освітніх потреб. Обґрунтовано, що інклюзія виступає не лише педагогічною моделлю організації освітнього процесу, а й соціальним механізмом інтеграції, спрямованим на подолання структурних і соціальних бар’єрів. Особливу увагу приділено визначенню функцій соціальної роботи в умовах інклюзивного освітнього середовища. Показано, що соціальні працівники виконують координуючу, посередницьку, захисну, консультативну та просвітницьку ролі, забезпечуючи міждисциплінарну взаємодію між дитиною з особливими освітніми потребами, її сім’єю, педагогами та соціальними інституціями. Доведено, що соціальна робота ґрунтується на соціальній моделі інвалідності, яка акцентує увагу на усуненні бар’єрів у середовищі, а не на індивідуальних обмеженнях особи. Проаналізовано нормативно-правові засади інклюзивної освіти, зокрема положення Закону України «Про освіту», а також визначено основні проблеми її впровадження: недостатнє фінансування, обмежену матеріально-технічну базу, нестачу підготовлених фахівців і збереження соціальних стереотипів. Обґрунтовано необхідність модернізації професійної підготовки соціальних працівників на засадах компетентнісного, студентоцентрованого та практико-орієнтованого підходів. Зроблено висновок, що соціальна робота є системоутворюючим чинником інклюзивної освіти, який забезпечує перехід від формальної інтеграції до реальної соціальної інклюзії, сприяє формуванню толерантного освітнього середовища та зміцненню соціальної згуртованості на рівні територіальних громад</jats:p>