Abstract
<jats:p>Мета дослідження: У статті розглядається проблематика духовного виміру соціальної роботи, при цьому основна увага приділяється питанню, чи є він маргіналізованим аспектом практики надання допомоги, чи, навпаки, її важливою основою, що визначає ефективність заходів. Метою дослідження є аналіз значення духовних цінностей, у тому числі з акцентом на віру та релігійні практики, що випливають з неї, у побудові відносин допомоги та підтримці клієнтів у кризових ситуаціях. У статті застосовано теоретично-практичний метод, що поєднує аналіз літератури з посиланням на практику соціальної роботи. Теоретична частина охопила огляд та синтез концепцій, що стосуються духовного життя людини, значення християнських цінностей у процесі надання допомоги. Практична частина, натомість, полягає у застосуванні цих положень до реалій соціальної допомоги через аналіз прикладів, професійного досвіду та можливих застосувань у роботі з клієнтом. Такий підхід дозволяє не лише впорядкувати теоретичні знання, а й продемонструвати їхню корисність та практичний характер у сфері надання допомоги. Було зазначено, що духовність у розумінні сфери пошуку сенсу, цінностей, мети життя та відносин із тим, що виходить за межі людської особистості, може відігравати важливу роль у процесі подолання життєвих труднощів, зміцненні психічної стійкості та побудові відносин, заснованих на довірі та повазі. Особливе значення надається християнським цінностям, таким як гідність людини, любов до ближнього, партнерство чи надія, які можуть підтримувати як клієнтів, так і соціальних працівників під час надання допомоги. Висновки, зроблені на основі проведеного аналізу, вказують на те, що духовність не може розглядатися як другорядний елемент. Її усвідомлене та рефлексивне врахування може сприяти підвищенню як ефективності допомоги, так і її якості. В статті здійснено систематизацію та інтеграцію розрізнених у літературі підходів до духовності в соціальній роботі, висвітлено її значення в контексті сучасних соціальних викликів. Стаття робить внесок у розвиток міждисциплінарних досліджень, поєднуючи перспективу соціальної роботи з філософською, психологічною та теологічною рефлексією. Перспективним для практики соціальної роботи є необхідність розвитку компетентностей соціальних працівників у сфері виявлення та адекватної підтримки духовних потреб клієнтів, а також включення рефлексії щодо цінностей у процес навчання та підвищення кваліфікації. Врахування духовності може сприяти більш цілісному та ефективному підходу до надання допомоги, що відповідає всім потребам людини.</jats:p>