Abstract
<jats:p>Стаття присвячена ролі судово-психологічної експертизи у спорах про визначення місця проживання дитини. Автор аналізує вплив висновку судового експерта-психолога на забезпечення найкращих інтересів дитини, обґрунтовує його вагомість як обʼєктивного доказу в умовах змагального судового процесу. Актуальність теми зумовлена зміною судової практики після рішення ЄСПЛ у справі «М.С. проти України» (2017), яким утверджено пріоритет найкращих інтересів дитини над інтересами батьків, а також необхідність обʼєктивної оцінки психоемоційного стану дитини в умовах сімейних конфліктів. У ній висвітлено авторський погляд на роль висновку експерта у цій категорії справ. Наведено приклади документів, необхідних для проведення експертизи, та акцентовано на ключових моментах її призначення. Підкреслено, що висновок експерта сприяє обʼєктивній оцінці доказів, зменшує вплив емоцій батьків, допомагає скоригувати правову позицію та спрощує ухвалення суддею рішення по суті спору, особливо в умовах воєнного стану. Досліджено відмінності між висновками звичайних (приватних, шкільних) психологів і висновками атестованих судових експертів-психологів. Підкреслено, що лише судовий експерт несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, діє незалежно від сторін спору, використовує методики з Реєстру методик проведення судових експертиз і у випадках визначених процесуальним законом зобов’язаний надати роз’яснення свого висновку у судовому засіданні. Окрему увагу в роботі приділено здатності судово-психологічної експертизи виявляти факти прихованого психологічного маніпулювання та формування «синдрому відчуження» одного з батьків. Акцентовано на компетенції експерта розмежовувати наслідки такого деструктивного впливу дорослих і загальний стресовий стан дитини, викликаний реаліями збройної агресії. Крім того, проаналізовано проблему процесуальних диверсій – зловживання учасниками справи своїми правами з метою безпідставного затягування судового розгляду під час виклику експерта до суду. Запропоновано внести зміни до процесуального законодавства щодо обовʼязковості призначення судово-психологічної експертизи у спорах щодо визначення місця проживання дитини. Визначено перспективи подальших досліджень.</jats:p>