Abstract
<jats:p>У статті розглядається проблема взаємодії музики та танцю як ключового чинника формування хореографічного образу в історичному та сучасному мистецтві. Метою дослідження є аналіз еволюції музично-хореографічної взаємодії від придворного балету XVII століття до сучасних інтеграційних практик і визначення ролі музики як структуроутворюючого та смислотворчого чинника хореографічної композиції. Методологія передбачала комплексний підхід, що поєднує історико-мистецтвознавчий аналіз, порівняльне дослідження різних стилів танцю та огляд сучасних експериментальних практик, включно з використанням електронної музики і музичних колажів. Наукова новизна полягає в системному обґрунтуванні музики як активного чинника, що визначає ритмічну організацію, темп, динаміку та артикуляцію рухів, формує драматургічну побудову, психологічну характеристику персонажів і художню концепцію постановки, а не виступає лише акомпанементом. У статті проаналізовано процес візуалізації музики в танці, стилістичні особливості музично-хореографічної взаємодії в народному танці, класичному балеті, модерн-танці та сучасних інтеграційних практиках. Висновки. Отже, музика виступає ключовим чинником, що надає хореографічному твору цілісності, змістової глибини та емоційної виразності. Подальші наукові розвідки можуть зосереджуватися на аналізі взаємодії музики й руху, зіставленні різних культурних традицій, а також дослідженні впливу сучасних музичних форм на побудову хореографічної композиції. Це, своєю чергою, сприятиме розширенню творчих підходів і формуванню новаторських хореографічних образів.</jats:p>