Abstract
<jats:p>Мета роботи – культурологічне осмислення хореографічної практики Анни Халпрін як соціокультурного феномену, що концептуалізує танець як засіб індивідуального зцілення та колективної трансформації через інтеграцію ритуалу, тілесності та перформативної взаємодії. Матеріалом для аналізу слугують авторські тексти Халпрін, документальні фільми та дослідницькі свідчення учасників її танцювальних практик. Дослідження спрямоване на виявлення специфічних механізмів, через які танець у концепції Халпрін виконує функції соціального зцілення, формування спільноти та трансформації культурного досвіду.Методологія. У статті застосовано міждисциплінарний підхід, що включає культурологічний та філософський аналіз, методи феноменології тілесного досвіду, а також соціокультурний підхід до вивчення практик RSVP Cycles та «Планетарного танцю». Концептуальний апарат дослідження базується на теорії перформативності, соматичних студіях та філософії тілесності. Акцент зроблено на аналізі ритуалу як структуротворчого принципу соціальної хореографії Халпрін та на його функціях у процесах формування спільноти.Наукова новизна. Вперше у вітчизняному культурологічному дискурсі здійснено концептуалізацію методу Халпрін як системного підходу, що інтегрує ритуальну структуру, тілесний досвід та мистецьке висловлювання в єдину терапевтично-перформативну практику. Запропоновано авторську інтерпретацію RSVP Cycles як методології соціальної хореографії, що трансформує архаїчні ритуальні структури у сучасний інструмент спільнототворення. Доведено, що специфіка методу Халпрін полягає у синтезі соматичної усвідомленості, колективної імпровізації та екологічної взаємодії, що формує новий тип тілесно-перформативного досвіду.Висновки. Концептуалізація практики Анни Халпрін дозволяє визначити три ключові виміри її методу: 1) тілесно-терапевтичний – танець як інструмент психосоматичного зцілення через усвідомлену кінестезію; 2) ритуально-комунікативний – використання архетипних структур для формування спільноти; 3) соціально-трансформаційний – хореографія як засіб переосмислення травматичного досвіду та побудови нових форм колективності. Метод Халпрін вплинув на розвиток танцювально-рухової терапії, соматичних практик та концепції соціальної хореографії, переосмислюючи тіло як відкриту систему взаємодії з природою, суспільством та культурою. Її підхід демонструє, що перформативні практики можуть функціонувати як інструменти соціального перетворення через створення простору усвідомленої тілесної комунікації.</jats:p>