Abstract
<jats:p>Статтю присвячено осягненню поетики екзотичного в бароковому музичному театрі та його впливу на семантику опери-балету «Галантні Індії» Ж.‑Ф. Рамо. Актуальність теми обумовлена низкою факторів. Перший – це «ренесанс» барокового музичного театру у просторі сучасної культури. Другий – це аспект подвійної інтерпретації – ми виявляємо образ Іншого у бароковій культурі, яка, в свою чергу, є Іншим для нас. Мета роботи – виявити особливості поетики екзотичного в творчості Ж.-Ф. Рамо на прикладі опери-балету «Галантні Індії», що актуалізують засадничі для музичного театру Нового часу принципи композиторського мислення й увиразнюють становлення власної ідентичності в європейській музиці через образ Іншого. Методологія ґрунтується на історико-культурному, жанрово-стильовому та семантичному методах. Важливим аспектом наукової новизни й актуальності є рефлексія концептів постколоніалізму та орієнталізму в творчості Ж.-Ф. Рамо. Висновки. Поетика екзотичного в оперній музиці Нового часу постає як дискурс, що ґрунтується на дихотомії «свій/чужий» і формується в умовах розширення географічного горизонту Європи. Існують і іманентні чинники зацікавленості поетикою екзотичного в добу бароко, оскільки семантика «причудливого» була органічною в контексті протиставлення «звичайному». У опері-балеті Ж.-Ф. Рамо екзотичне моделюється передусім через драматургічні елементи. Твір відтворює концепцію енциклопедизму, де засобами музичного театру втілено «всеосяжний» огляд світу, а кожна картина працює як елемент класифікації і, водночас, репрезентує окремий аспект екзотичного. Це, водночас, маркує культурну відстань і робить Іншого ближче, більш «читабельним» і керованим у межах європейського смаку та ідеологічних уявлень епохи. Таким чином, образ дикуна постає в «Галантних Індіях» як своєрідний моральний взірець для європейця, демонструючи благородство почуттів, звитягу й шляхетність, риси, що становлять сутність галантного в уявленні того часу.</jats:p>