Abstract
<jats:p>Метою роботи є дослідження доробку провідного британського художника-вітражиста Брайана Кларка в контексті новітніх тенденцій і технологій сучасного мистецтва в галузі вітражу та концептуальних підходів щодо інтеграції творів в архітектурне середовище. Методологія. Автори використовують історико-хронологічний підход, методи образно-стилістичного та порівняльного аналізів для дослідження авторського методу Б. Кларка та впливу на його творчість митців раннього модернізму й провідних художників і архітекторів сучасності. Наукова новизна. Вперше показаний творчий доробок Б. Кларка з точки зору експериментально-мистецьких новацій в галузі сучасного вітража через його роботу з кольором, світлом, технологіями, взаємодію з простором. Висновки. Упродовж ХХ ст. вітраж поступово виходить за свої традиційні межі, набуваючи статус автономного художнього медіума з особливою художньою мовою, композиційною логікою та технічним підходом. Художне скло бере на себе роль самостійного формотворчого чинника, що організує простір, взаємодіє зі світлом і трансформує середовище.Показано, що художня система Брайана Кларка (1853–1925) сформувалася на перетині конструктивістської традиції, модерністської абстракції та сучасних інженерних рішень. Автор звертається до модульної сітки, архетипних форм хреста і квадрата, вводить звивисту свинцеву лінію, або аморфні форми як елементи, що руйнують ортогональну структуру й створюють напруження між порядком і хаосом, використовує геральдику, ісламський орнамент, пластику європейського модернізму. Доведено, що колір і світло у творчості митця виступають самостійними інструментами, які перетворюють архітектурний простір на динамічне світлове середовище.Технічні інновації та експерименти Кларка змінили саму онтологію вітража, перетворивши його на повноцінний об’єкт сучасного мистецтва, завдяки переосмисленню ролі свинцю, застосуванню емалевих пігментів із високотемпературним випалом, що дозволило створювати безперервні світлопроникнені площини та автономні скляні структури.Визначено, що творчість Кларка репрезентує якісно новий етап розвитку вітражного мистецтва, в якому поєднуються історична свідомість, технологічна інноваційність і концептуальне осмислення світла як «будівельного» матеріалу. Митець утвердив вітраж як актуальну художню мову сучасності, здатну інтегруватися в масштабні архітектурні проєкти та формувати емоційно насичений просторовий досвід глядача.Практичне значення. Досліджений новаторський досвід Б. Кларка дозволить осучаснити навчання українських монументалістів, вітражистів, майстрів художнього скла та практику роботи з вітражем в цілому.</jats:p>