Abstract
<jats:p>У статті здійснено історіографічний і теоретичний аналіз ролі малої та кабінетної пластики у формуванні образності станкової скульптури. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю систематизації наукових підходів до осмислення камерних форм скульптури як важливого чинника розвитку пластичного мислення та художньої образності в європейській і українській мистецькій традиції. У сучасному мистецтвознавчому дискурсі мала пластика дедалі частіше розглядається не як периферійний або допоміжний різновид скульптури, а як автономне середовище художнього експерименту, у межах якого формуються нові принципи взаємодії форми, матеріалу, масштабу та простору. Метою роботи є визначення місця малої та кабінетної пластики в системі формування образності станкової скульптури шляхом аналізу історіографії проблеми та узагальнення основних теоретичних підходів до її дослідження. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному застосуванні історико-мистецтвознавчого, порівняльного, типологічного та інтерпретаційного методів, що дозволяє простежити еволюцію образотворчих принципів від античності до сучасності. У роботі розглянуто ключові етапи трансформації образності в малій пластиці — від сакрально-канонічних моделей давніх цивілізацій через гуманістичні концепції античності та формування авторської образності Нового часу до експериментальних практик модернізму і постмодернізму. Особливу увагу приділено зміні статусу матеріалу, ролі масштабу, значенню поверхні та взаємодії скульптурного об’єкта з глядачем у камерному форматі. Доведено, що мала і кабінетна пластика виступає своєрідною лабораторією формотворення, у межах якої апробуються художні принципи, що згодом визначають розвиток станкової скульптури. Обґрунтовано, що камерні форми скульптури є системоутворювальним елементом формування образності, оскільки забезпечують концентрацію художнього змісту, інтимність сприйняття та експериментальний характер пластичної мови. Запропоновано трактувати малу і кабінетну пластику як важливий методологічний ключ до аналізу сучасних процесів у станковій скульптурі, що відкриває перспективи подальших мистецтвознавчих досліджень.</jats:p>