Abstract
<jats:p>У статті актуалізовано проблематику забезпечення стійкості та безпеки цифрових публічних сервісів в умовах повномасштабної збройної агресії та гібридних загроз. Досліджено трансформацію безпекового середовища функціонування державних цифрових платформ під впливом ескалації кіберпротистояння та фізичного знищення інфраструктури. На основі аналізу емпіричних даних Держспецзв’язку та звітів Microsoft констатовано критичне зростання кількості та складності кібератак на органи публічної влади, що вимагає перегляду традиційних підходів до захисту інформації. Обґрунтовано необхідність переходу від реактивних моделей кіберзахисту до предиктивних стратегій, що базуються на використанні штучного інтелекту та автоматизації процесів реагування (SOAR). Окрему увагу приділено феномену «цифрових посольств» (Data Embassies) та екстериторіальності даних як механізму забезпечення цифрового суверенітету та безперервності державного управління через використання хмарних середовищ країн-партнерів. Проаналізовано когнітивний вимір безпеки, де довіра громадян до цифрових сервісів розглядається як критичний елемент захисту від інформаційно-психологічних операцій ворога. Результатом дослідження є розроблення та обґрунтування багатовимірного механізму підвищення безпеки цифрових публічних сервісів, який базується на синергії чотирьох стратегічних вимірів: нормативно-правового, організаційно-управлінського, технологічного та інституційного. Нормативно-правовий вимір передбачає адаптацію законодавства до умов воєнного часу та імплементацію міжнародних стандартів як обов’язкових вимог. Організаційно-управлінський вимір фокусується на впровадженні адаптивного управління, створенні міжвідомчих коаліцій та залученні громадськості до тестування систем захисту (participatory cybersecurity). Технологічний компонент базується на архітектурі «нульової довіри», кібер-резильєнтності та використанні AI для моніторингу загроз. Інституційний вимір пропонує створення координаційних центрів кібербезпеки та стратегій відновлення даних. Доведено, що інтеграція цих складників дає змогу створити стійку екосистему надання публічних послуг, здатну функціонувати в умовах перманентних кризових ситуацій.</jats:p>