Abstract
<jats:p>Стаття присвячена вивченню особливостей назв закладів громадського харчування міста Лондон. Запропоновано визначення терміна «ергонім», під яким розуміється різновид онімів, що позначають власні назви різноманітних установ та об’єднань людей. Акцентовано увагу на тому, що ергоніми – це специфічний прошарок лексики, який відображає всі зміни в суспільстві. З’ясовано, що ергоніми-рестораноніми є соціально, культурно й економічно детермінованими. Висвітлено питання загальної класифікації ергонімів. Назви закладів громадського харчування віднесено до колективонімів. Виявлено, що одним із основних способів утворення ергонімів є лексико-семантичний, який реалізується двома шляхами: онімізації та трансонімізації. Під онімізацією розуміється перехід загального імені в ім’я особове; під трансонімізацією – перехід власних назв з одного класу до іншого. Схарактеризовано лексико-семантичні групи ергонімів. Виділено 14 груп ергонімів, утворених методом онімізації та 5 груп ергонімів, утворених за допомогою трансонімізації. Визначено окремі лексичні одиниці, які найчастіше вживаються в назвах ресторанів. Встановлено, що більшість із трансонімізованих ергонімів – антропоніми та топоніми. Зареєстровано 42 структурні моделі сполучуваності досліджуваних лексичних одиниць: однокомпонентні, двокомпонентні та багатокомпонентні. Виділено найчастотніші з них: N, N+N, A+N. Зазначено, що найменш частотними моделями є п’ятикомпонентні. Оскільки всі структурні моделі характеризуються різною частотою вживаності в семантичних групах досліджуваних ергонімів, встановлено групи моделей за їхньою поширеністю. Виділено три пороги поширеності моделей: висока, середня та низька. З’ясовано, що структурні моделі N+N, A+N характеризуються високим порогом поширеності; моделі N’s, d+N+N; d+Adj+N мають середню поширеність. Усі інші моделі не є поширеними. Таким чином, підтверджено дію так званого закону переваги, суть якого полягає в тому, що в мові та мовленні віддається перевага невеликій кількості одиниць, які складають їхнє ядро і несуть максимум функціонального навантаження.</jats:p>