Abstract
<jats:p>У статті здійснено комплексне узагальнення сучасних наукових підходів до оцінки впливу стресових факторів на фізіологічний стан, поведінкові реакції та продуктивність сільськогосподарських тварин в умовах інтенсифікації тваринництва та зростання антропогенного навантаження. Розглянуто природу стресу як універсальної неспецифічної реакції організму на дію екзогенних і ендогенних чинників, що порушують гомеостаз, із детальним висвітленням ролі нейроендокринних механізмів регуляції, зокрема гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі, у формуванні адаптаційної відповіді. Проаналізовано ключові ланки стрес-реакції, включаючи активацію симпато-адреналової системи, секрецію глюкокортикоїдів (кортизолу) та їх вплив на метаболічні процеси, енергетичний обмін, імунну реактивність і репродуктивну функцію тварин. Особливу увагу приділено впливу хронічного стресу, який супроводжується виснаженням адаптаційних резервів організму, розвитком імуносупресії, порушенням гормонального балансу та зниженням ефективності відтворення. Встановлено, що дія стресорів різної природи, зокрема технологічних (утримання, транспортування, зміна раціону), екологічних (температурні коливання, шум, щільність утримання) та соціальних (ієрархічні взаємодії), негативно позначається на споживанні корму, коефіцієнтах конверсії, приростах живої маси, молочній та м’ясній продуктивності, а також якості продукції тваринництва. Показано, що високопродуктивні тварини характеризуються підвищеною чутливістю до стресових впливів, що обумовлює необхідність урахування адаптаційних можливостей організму при розробці технологій їх утримання. Окремо висвітлено вплив стресу на поведінкові реакції тварин, включаючи зміни харчової активності, соціальної поведінки та проявів добробуту, що може слугувати індикатором їх фізіологічного стану. Доведено, що тривалий або інтенсивний вплив стресорів призводить до зниження продуктивності, погіршення якості продукції, підвищення захворюваності та зростання ризику розвитку патологічних станів. Узагальнені результати досліджень підкреслюють важливість впровадження ефективних заходів профілактики стресу, зокрема оптимізації умов утримання, забезпечення збалансованої годівлі, мінімізації технологічних навантажень і селекції тварин за ознаками стресостійкості, що є ключовими чинниками підвищення продуктивності та забезпечення високого рівня добробуту тварин у сучасних виробничих системах</jats:p>