Abstract
<jats:p>У статті описано потенціал великих мовних моделей (ВММ), використовуваних на заняттях мовознавчих дисциплін задля формування граматичної компетентності майбутніх учителів української мови і літератури. Акцентовано, що стрімке поширення технологій штучного інтелекту в освітньому середовищі зумовлює необхідність наукового обґрунтування теоретичних засад формування граматичної компетентності майбутніх учителів української мови і літератури з використанням великих мовних моделей у процесі вивчення мовознавчих дисциплін. Проаналізовано сучасні дослідження науковців із методики формування граматичної компетентності майбутніх учителів-словесників та використання цифрових технологій в освітньому процесі. Розроблено типологію навчальних завдань із використанням ВММ, зорієнтованих на формування різних компонентів граматичної компетентності: завдання на діагностування граматичних помилок, критичний аналіз відповідей ВММ, виправлення помилок у згенерованих текстах, лінгвістичний експеримент, виявлення типових синтаксичних особливостей текстів штучного інтелекту тощо. Особливу увагу приділено дослідницьким завданням, що передбачають поетапний синтаксичний аналіз текстів, згенерованих ВММ, задля виявлення характерних структурних моделей та їх порівняння з автентичними текстами української мови. У статті обґрунтовано необхідність формування у студентів критичного мислення та цифрової грамотності, здатності виявляти обмеження технологій штучного інтелекту. Наголошено, що ВММ, діапазон яких охоплює переважно англомовні дані, демонструють нижчу точність роботи з українською мовою, що й зумовлює обов'язкову верифікацію згенерованого контенту за авторитетними джерелами – академічними граматиками та нормативними словниками. Констатовано, що ефективність використання великих мовних моделей залежить від здатності викладачів методично грамотно інтегрувати технології штучного інтелекту в освітній процес, забезпечуючи баланс між інноваційністю та збереженням фундаментальності філологічної освіти.</jats:p>