Abstract
<jats:p>У статті розглянуто психологію впливу як чинник формування довіри всередині студентської групи. Актуальність теми зумовлена тим, що довіра в академічному середовищі є важливою умовою ефективної комунікації, співпраці, психологічної безпеки та групової згуртованості. Теоретичною основою дослідження обрано підхід Роберта Чалдіні, який дає змогу інтерпретувати довіру через механізми послідовності, взаємності, соціального підтвердження, симпатії, єдності та авторитету. У такому ракурсі довіра постає як результат конкретного досвіду взаємодії, у межах якого студенти оцінюють надійність, передбачуваність і доброзичливість одне одного. Метою статті є аналіз того, як механізми психології впливу позначаються на рівні довіри всередині студентської групи. Емпіричну базу дослідження становлять результати опитування 92 здобувачів вищої освіти. Для оцінювання було використано 8 тверджень, що відображали загальну довіру до одногрупників, чесність взаємодії, дотримання домовленостей, готовність покладатися на інших у спільній діяльності, взаємодопомогу, а також настороженість щодо особистої відкритості та передачі важливих справ. Узагальнений індекс довіри становив 3,54 бала за п’ятибальною шкалою, а внутрішня узгодженість шкали була прийнятною і становила α=0,70. Встановлено, що найбільш вираженими компонентами довіри є чесність взаємодії, дотримання домовленостей і функціональна взаємопідтримка. Це свідчить про переважання робочої довіри, пов’язаної зі спільною діяльністю, відповідальністю та надійністю. Водночас нижчі показники зафіксовано у сфері особистої відкритості й психологічної безпеки, що вказує на меншу стійкість глибшої міжособистісної довіри. Окрему увагу приділено довірі до викладача як чиннику, що визначає нормативний і психологічний контекст групової взаємодії. Зроблено висновок, що довіра в студентській групі формується поступово на основі чесної, послідовної та взаємної взаємодії і потребує цілеспрямованої підтримки в освітньому середовищі.</jats:p>