Abstract
<jats:p>Актуальність дослідження зумовлена зростанням кількості військових правопорушень в умовах тривалої бойової напруги та необхідністю виявлення психологічних предикторів самовільного залишення військової частини (СЗЧ). Метою роботи було визначити специфіку труднощів емоційної регуляції та когнітивної регуляції емоцій у військовослужбовців із нормативною та делінквентною поведінкою. У дослідженні взяли участь 70 військовослужбовців. Використано комплекс психодіагностичних методик: шкалу труднощів емоційної регуляції (DERS) та опитувальник когнітивної регуляції емоцій (CERQ). Встановлено, що емоційна дисрегуляція є спільним чинником для обох груп, однак має різну структурну організацію. У військовослужбовців із делінквентною поведінкою зафіксовано вищі показники імпульсивності та низького розуміння емоцій, що свідчить про емоційну дезорієнтацію, труднощі ідентифікації переживань і схильність до поведінкової розрядки. У групі військовослужбовців з нормативною поведінкою виявлено підвищені показники невизнання емоцій, труднощів збереження цілеспрямованості під впливом емоцій і браку усвідомлення емоційних станів, що відображає тенденцію до свідомого дистанціювання від емоційної сфери та функціонування за рахунок посиленого внутрішнього контролю. Показано, що військовослужбовці з нормативною поведінкою частіше використовують умовно адаптивні когнітивні стратегії (прийняття, планування, позитивна переоцінка, розгляд у перспективі), однак характеризуються підвищеним рівнем румінацій, що вказує на значну внутрішню напругу. Натомість у військовослужбовців з делінквентною поведінкою домінують дезадаптивні стратегії катастрофізації, звинувачення інших та позитивне перефокусування як форма психологічного уникнення. Виявлені відмінності доцільно враховувати під час розроблення диференційованих програм психопрофілактики: для військовослужбовців із делінквентною поведінкою з фокусом на розвиток реалістичної когнітивної оцінки, інтерналізації відповідальності та навичок планування, а для військовослужбовців із нормативною поведінкою з акцентом на зниження румінативного навантаження й підвищення емоційної гнучкості з метою профілактики психоемоційного виснаження.</jats:p>