Abstract
<jats:p>У статті представлено результати емпіричного дослідження впливу саморегуляції на мотивацію та прокрастинацію студентської молоді в умовах невизначеності. Актуальність проблеми зумовлена зростанням соціальної, економічної та освітньої нестабільності, що посилює психологічне напруження та ускладнює процеси професійного й особистісного становлення студентів. У таких умовах особливого значення набуває здатність особистості до свідомої організації власної діяльності, регуляції емоційних станів і підтримання цілеспрямованої активності. Саморегуляція розглядається як інтегративне особистісне утворення, що забезпечує постановку цілей, планування, програмування дій, моніторинг результатів і корекцію поведінки відповідно до змін зовнішніх обставин. Недостатній рівень її сформованості може сприяти зниженню навчальної мотивації та посиленню схильності до прокрастинації, особливо в ситуаціях невизначеності та інформаційного перевантаження. Метою дослідження було виявлення характеру взаємозв’язків між показниками саморегуляції, мотивації та прокрастинації, а також визначення прогностичної ролі саморегуляції щодо мотиваційних і поведінкових проявів студентів. У дослідженні взяли участь 50 респондентів студентського віку. Збір емпіричних даних здійснювався дистанційно за допомогою платформи Google Forms із використанням стандартизованих психодіагностичних методик. Для статистичної обробки результатів застосовано методи кореляційного та регресійного аналізу, що дало змогу встановити силу та напрям взаємозв’язків, а також визначити внесок саморегуляції у пояснення варіативності мотивації та прокрастинації. Отримані результати засвідчили наявність статистично значущих зв’язків між досліджуваними змінними: вищий рівень саморегуляції пов’язаний зі зростанням внутрішньої мотивації та зниженням прокрастинації. Практичне значення роботи полягає у можливості використання результатів для розроблення програм психологічної підтримки та розвитку саморегуляційних умінь студентів в умовах невизначеності.</jats:p>